|
Про щось-то мріяв Бог
і думки
зірками мерехтливими здавались...
Я йшов до Нього, —
вище, вище в гори.
Від висоти — сп'яніння в голові…
І ось, — втомився.
Хочу
серед долини відпочити.
…Знайшов притулок у долині, —
пронизав наскрізь вітер кістки,
сріблястий іній впав на плечі німбом
заважким…
В роздертім черепі Небес,
Ізнову сяють зорі.
Або зуби.
Так, ніби в пащі у Дракона.
Из путевых заметок странствующего монаха
О чём-то думал Бог
и мысли, —
мерцающими звёздами казались…
Я шёл к Нему,
всё выше, выше
в горы забираясь.
От высоты кружилась голова.
И вот, – устал.
Ищу пристанище
среди долины…
…Нашёл пристанище среди долины, —
Пронзает ветер кости,
На плечи лёг тяжёлым нимбом иней…
В раскрытом черепе Небес,–
Опять мерцают звёзды.
Или зубы.
Пасть Дракона.
|
Комментарии