|
Всі вітри осінні — північні.
Крізь хмари туманні,
низькі та примарні,—
десь блимає Місяць,
невидимий нами…
Але ж він
бачить нас
блідим
зачарованим оком,—
сльозливим та пильним.
І стигне повітря:
вернутись у літо
всі спроби невдалі.
Лиш вітром шаленим
роздерті птахів зграї.
Спресоване листя осіннє
у величезні примари,
скорботно зігнуті,
як муки сумління, —
уже після того,
як сталося щось незворотнє.
А в сутінках низьких, сіро-бузкових,—
сутуляться думки
осінні,
— ліниві та тлінні.
Як смерть,
що не принесла спокою.
|
|
Обновлено 20.10.2023 04:17 |
Комментарии
stpoka.ru/.../...